До семінарії на навчання приходять різні люди: різного віку, життєвого досвіду, освіти, сімейного стану. Але усіх їх об’єднує єдине спільне бажання – глибше вивчати Слово Боже, пізнавати Бога,  зростати духовно, інтелектуально, щоб ставати відповідальними підготовленими лідерами, які будуть здатні навчати інших, служити іншим, використовуючи здобуті знання.

       Нещодавно студент (майже випускник програми «Пасторське керівництво», залишилось дочекатися вручення дипломів) Денис Денисенко з дружиною Мариною вирішили заснувати будинок сімейного типу. Будинок для них побудував німецький благодійний фонд «Міст у життя» у співпраці з місцевими церквами ЄХБ. Денис та Марина пройшли навчання від державної соціальної служби і тепер чекають на діток, яких їм направлять.

       Рішення, створити будинок сімейного типу, не було спонтанним, було чимало молитов та розмов з пастором. Крім того, родина Денисенків має власних двох синочків.

       Даємо слово Денису:

       «В нашій церкві немає дітей сиріт, але з дітками маємо певний досвід служіння в недільній школі та за її межами. Розуміємо з дружиною Марією, що  діти-сирота ‒ це особливі діти, молимось щоб Бог дав нам сили і мудрості у вихованні. Ми мамо двоє своїх синів. І ще до одруження ми говорили один з одним, що як дасть Бог то, хочеться дати любов тим дітям, які її були позбавленні, але саме Христової любові. Нас сильно підтримує церква, батьки і друзі в нашому рішенні.

       В церкві я несу служіння диякона та займаюсь будівельними роботами, офіційно я ФОП. Поєднувати роботу та служіння, буває складно, бо щось точно страждає. Молюся про те, щоб служіння для дітей, було максимально направлене на них, надіюсь, що Господь дасть мудрість в цих питаннях.

       Я родом з Одеси, але останні 28 років проживаю в смт Царичанка Дніпропетровської обл. Взагалі я планував навчатись на програмі  «Молодіжне служіння». Але після розмови з нашим служителем я з радістю прислухався і вступив на програму «Пасторське керівництво». Всі програми  важливі, але для мене саме обрана програма стала по-особливому близькою. Я розумію, з якими  викликами стикається це служіння, і тому Бог дає сили і мудрості проходити випробовування.

        Я глибоко вражений, наскільки викладачі знають свій предмет. Кожен із них викладається на всі 100%, являючи Христа кожному студенту.

       Насамперед навчання в семінарії – це дистанція як мінімум в чотири роки задля занурення у Слово Боже. І якщо ти хочеш здобути перемогу, то тобі доведеться прикласти зусиль. Навчання – це єдиний шлях ще глибше пізнавати волю нашого Господа. Навчання  стимулювало мене глибше вникати в Слово і роздумувати над ним, займаючись своєю повсякденною роботою.

       В першу чергу, навчання в семінарії потрібно усім служителям: пасторам, дияконам, лідерам різних служінь. Якщо ми прагнемо глибше пізнавати Господа, тоді навчання принесе нам бажаний результат, але, якщо ми навчаємося не для того, аби прославити Бога, тоді краще с                          идіти вдома.

       Хтось каже, що йому  важливий сам процес. В самому навчанні мені подобалося те, що викладачі передають нам істину і постійно стимулюють навчатися. Це той прекрасний час, коли ми, як студенти, знайомилися з іншими християнами, ділились Євангелієм один з одним, молились один за одного і підтримували один одного».

       p.s. Зараз Денис планує б   удувати дитячий майданчик для дітей на задній частині подвір’я нового будинку, будемо вдячні, якщо хтось відгукнеться і допоможе родині в цій справі.